Питання енерогоефективності будівель сьогодні актуальне як ніколи. Але порушення технології під час улаштування теплоізоляції будинків, застосування неякісних будматеріалів та інші порушення призводять не лише до марної трати коштів, а й до трагічних наслідків, зокрема під час пожеж.
Пожежна небезпека конструкцій зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією, в якій застосовуються горючі матеріали, пов’язана з потенційною здатністю таких конструкцій поширювати вогонь. Використання у системах зовнішнього утеплення горючих утеплювачів, у тому числі деяких видів пінополістиролу і поліуретану, підвищує пожежну небезпеку цих систем.
Пожежі на таких об’єктах характеризуються стрімким розповсюдженням вогню по всій висоті будинку, можливим обваленням фасадних конструкцій і загрозою переходу вогню всередину будівлі або споруди, й, відповідно, вказують на їх особливу небезпеку.
На сьогодні в Україні основними документами, що встановлюють вимоги щодо проєктування та пожежної безпеки конструкцій зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією та опорядженням штукатуркою, є ДБН В.2.6-33:2018 Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування та ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги. Відповідно до цих будівельних норм можливість застосування фасадної теплоізоляції для утеплення будинків та споруд визначається за групами горючості матеріалів теплоізоляційного й опоряджувального шарів, з яких складається фасадна система.
Також дуже часто можна спостерігати картину, коли стіни багатоповерхових будівель в різних місцях усіяні «плямами» утеплювача. Це мешканці окремих квартир прагнуть захистити себе від промерзання стін.

Це перша і головна помилка. Якщо приймається рішення щодо утеплення зовнішніх стін, потрібно неодмінно домовитися з мешканцями всіх поверхів і утеплювати фасад на всю висоту будівлі.
Чому потрібно неодмінно утеплювати весь фасад від верху до низу?Припустимо, як це часто робиться, що утеплюється фасад в межах окремої квартири. При цьому на верхній і нижній межі ділянки утеплення, як правило, конструктивно знаходяться залізобетонні плити перекриття. І в цих місцях точка роси різко зміщується до середини стін: і до верхньої, і до нижньої, від «утепленої» квартири. Грибок і пліснява утворюються по обидві сторони перекриття в кутах примикання підлоги і стелі до зовнішньої стіни, тобто таке утеплення не врятує мешканців «утепленої» квартири, а призведе до небезпечних захворювань.
Друга поширена помилка – вибір дешевих утеплювачів, тобто неякісних матеріалів. Прагнення заощадити, найчастіше, призводить до плачевних результатів. Перш за все, дешеві, часто – китайські або незрозумілого виробника матеріали, – токсичні. Вони при нагріванні (влітку, наприклад) виділяють небезпечні для людей речовини. Крім того, такі матеріали – надзвичайно пожежонебезпечні, оскільки не мають необхідної стійкості до високих температур. У разі загоряння може спалахнути вся утеплена площа. А, уявіть, якщо весь фасад, від верху до низу облицьований таким утеплювачем, що буде з багатоповерховим будинком через 5 хвилин?!
Незнання технології утеплення фасадів тісно переплетено із застосуванням неякісних матеріалів. Адже, крім, власне, утеплювача, теплоізолюючих матеріалів, в процесі задіяні згадані вище ґрунтівки, клеї, шпаклівки, гідрофобні матеріали і різні дрібні аксесуари. Використання цих матеріалів від сумнівних виробників, в комплексі з дешевими утеплювачами, неминуче призведуть до поганих результатів.
Пожежі, пов’язані з загоранням конструкції зовнішніх стін з тепловою ізоляцією, характеризуються стрімким розповсюдженням вогню по всій висоті будинку, можливим обваленням фасадних конструкцій і загрозою переходу вогню всередину будівлі або споруди.
Найпоширенішою причиною пожеж фасадів утеплених будівель в Україні є використання горючих матеріалів в якості утеплювача або облицювання, якими вогонь швидко поширюється на великі площі.
В Україні з загальної кількості утеплених будинків приблизно 80% утеплено шляхом кріплення до фасадів утеплювача з подальшою штукатуркою. На 10% будинків застосовано метод «вентильованого фасаду».
Відповідно до ДБН В.1.1-7-2016 в будівлях I ступеня вогнестійкості забороняється виконувати облицювання зовнішніх стін будинків з використанням горючих матеріалів. Всі утеплювачі для фасадів поділяються на два види: органічні і неорганічні. До першого виду належать пінополістирол і пінопласт (група горючості Г1-Г4 в залежності від виду утеплювача), до другого – різноманітні види ват (кам’яна, скловата і т.п), (група НГ — негорючі матеріали). Агресивним маркетингом у свідомості пересічної людини сформовано стереотип, що матеріали групи НГ є «негорючими», наче вони взагалі не піддаються горінню. Але насправді це маніпулювання словами та підміна понять. Щоб класифікувати матеріал до групи НГ (у європейській практиці – класи A1, А2), його досліджують у спеціальній печі контролюючи зміну температури та маси зразка, виділення ним теплоти. Процес горіння при цьому може бути відсутнім або короткочасним. Отже, умовно «негорючі» будівельні матеріали хоч і не запалюються самі по собі, в умовах лабораторних досліджень, але можуть горіти в інших умовах, так само, як і усі інші. Крім того, вони здатні вступати у хімічні реакції, отже, потенційно можуть бути пожежонебезпечними, так само, як і матеріали, що класифікуються умовно «горючими».
Для класифікації умовно «горючих» матеріалів, використовується інший метод. Досліджується реакція зразків на вплив відкритого полум’я з пальника. Контролюються зменшення маси та об’єму вихідного матеріалу, наявність та тривалість збереження полум’я без джерела горіння, а також температура димових газів. Нормальною або середньою горючістю вважають рівень групи Г3. Матеріали групи Г4 називають матеріалами “підвищеної горючості”. Матеріали груп Г1 та Г2 самостійно не запалюються (так же, як і «негорючі») та не підтримують горіння, тому їх називають «самозатухаючими».
Безпечними для застосування при утепленні фасадів вважаються матеріали груп НГ (умовно “негорючі”), Г1 (низької горючості) або Г2 (помірної горючості). При цьому слід розуміти, що система утеплення не є однорідною, а складається з різних елементів: несуча основа, утеплювач, клей та механічні кріплення, захисний та декоративний шари, армувальна сітка. Тому, щоб встановити реакцію на вогонь, випробовують не тільки окремо взяті елементи, а систему утеплення в комплекті. При цьому, немає єдності стосовно того, як саме слід проводити такі випробування, у різних країнах методика відрізняється.
У будинках ІІ–ІІІ ступенів вогнестійкості допускається виконувати облицювання зовнішніх стін будинків з використанням матеріалів групи горючості Г1 (низької горючості). У внутрішніх шарах системи зовнішнього облицювання стін можуть використовуватися матеріали груп горючості Г1, Г2 (низької і помірної горючості). Допускається проводити утеплення зовнішніх стін з використанням систем, в яких застосовується горючий утеплювач, до висоти не більше 26,5 метра.
У ДБН В.2.6-33:2018 встановлені вимоги до групи горючості матеріалу теплоізоляції і облицювального матеріалу залежно від конструктивного рішення фасадної системи (класу). Також вказано, що допускається використання конструкцій з облицюванням штукатуркою з горючою тепловою ізоляцією для будинків з умовною висотою понад 15 м за умови, що фасадна система не поширює вогонь. При утепленні пінополістиролом багатоповерхових будинків потрібно облаштовувати протипожежні пояси біля вікон і через кожні три поверхи з негорючого утеплювача – мінеральної вати.
Небезпечно використовувати матеріали для утеплення придбані у сумнівних постачальників.
Тільки матеріали, придбані в спеціалізованих будівельних магазинах, де завжди можна вимагати сертифікати відповідності на товар, можуть гарантувати теплофізичні характеристики, заявлені виробником.

Методист обласного методичного кабінету (БЖД населення) Інна Ільницька

Джерело: Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Закарпатської області